НЕ
unending_me

Найголовніше у чотирьох НЕ.

-НЕ  переживати ні через яку хуйню більше ніж день.

-НЕ  розказувати нікому,як тобі хріново.

-НЕ мріяти ні про що нижче Парижу і Лондону.

-НЕ  їсти.


***
unending_me
не помру,поки не подивлюсь "Титанік 2",сьомого "Гаррі Поттера" і повнометражку "Друзі".
не помру,поки не послухаю Тірсена вживу,не поп"ю кави в кафе "Двє мєльніци" і не покурю під Ейфелевою вежею.
не помру,поки не погуляю під Лондонським Дощем,наспівуючи Земфіру.
не помру,поки не сходжу на "Амелі" в кіно.
не помру,поки не закохаюсь до смерті.
не помру,поки є ще в житті щось,що дає мені
кисень.

інтернет у мене є.
unending_me
якшо я довго сюди не заходжу,значить в мене нема інтернету,або в мене все добре.

(no subject)
unending_me
Це зветься самотність,дитинко.
Коли звертаєшся до себе у другій особі.
Коли всім похуй,як в тебе справи,а кажучи тобі,що все буде добре,вони звертаються,скорше,самі до себе.
Коли приходиш додому і на мамине питання "як погуляла?" відповідаєш "мам,чому мене ніколи ніхто не чує?",а у відповідь вона каже "таке життя" і просто йде.
Це коли відповідаєш на спам довгою розповіддю про те,як тобі хуйово,а від власних слів виникає бажання  зникнути,згоріти,заснути.
Це коли намагаєшся вловити у знайомих і друзях хоч якийсь інтерес до того,як ти,але розбиваєшся об ту їх байдужість.
Вони не винні.Таке життя.
І тобі терміново,негайно треба стати одною з них.
Байдужою і лицемірною.
Бо нема кому дзвонити більше,і нема з ким плакати.
І ти завжди тут,хоч там нікого немає.
І нема надії,розумієте?
Бо не чекаєш вжені на що.
І намагаєшся знайти бодай якийсь сенс у цьому всьому.
Але його нема.
Нічого нема.
Зникнути.Неймовірно хочеться зникнути.

***
unending_me
Silence Of Emotion-Bryan Adams - Please Forgive Me
Чомусь слухаю цю пісню.
Знаєте,інколи виникає таке бажання емоційно себе добити.
Це коли читаєш чужі смс,знаючи,що там шось ой-яке-неприємне або передивляєшся фотки свого колишнього з його новою (доволі симпатичною) дівчиною.
Це коли сідаєш дивитись "Тітанік",вже тримаючи біля себе стосик хустинок і точно знаючи,коли почнеш плакати.
Це як наїстись згущенки так,щоб аж нудило.
Душити себе ностальгією-річ доволі пиємна,якщо не переборщити і якщо спогади вже не надто свіжі.


Так от,про шо я..
Ця пісня,як і моя синя майка,як фраза "ай лав іван бойсак",як таксі і блиск для губ у кишені,пов"язується в мене зі шкільними дискотеками.
Це коли танцюєш лише якщо впевнена,що Він на тебе не дивиться,а якщо дивиться,стаєш в романтично-замріяну позицію (номер один у списку потенційно привабливих позицій) і закохано НЕ дивишся в його бік.
Це коли чекаєш повільного танцю,хоч знаєш точно (точно-преточно),що він до тебе і близько не підійде.А коли вмикається повільна музика,ти сидиш десь між вікном і роялем і дивишся,як Він танцює з іншою.Ти дивишся на них уважно,не кліпаючи (знову ж таки емоційне самогубство).
Потім тобі стає погано від того,що навколо тебе всіх двоє,що навколо тебе всім добре.
Тобі стає погано від музики,темряви і самої себе.І ти йдеш.Сидиш хвилин десять десь самотньо і повертаєшся для повторення алгоритму.
Потім викликаєш таксі,сваришся з мамою і солодко НЕ засинаєш.
Як завжди,статуси,музика,самоненависть.

І все ж,щось було у цьому таке чаруюче.
Було щось у видивлянні тебе в натовпі.
Тому кажу провсяк випадок,

So if you're feelin' lonely don't -you're the only one I ever want.

мальчікі *_*
unending_me
правільниє мальчікі слушают  правільний рок.
засипают с ґрусним ліцом.
любят сваіх друзєй і правільних дєвачєк.
правільниє мальчікі нужни нєправільним дєвачкам,
штоб нєправільниє дєвачкі
палучалі
кісларод.

про Олівера.
unending_me
я в якіїсь хреновій паралельній реальності.
де нема нікого і нічого.
шукаю.
бо знаю точно,що десь зовсім поруч хтось має бути.

я не така.не правильна.
таких не беруть в свої світи.

як добре мати уявних друзів.

да,очєнь даже thoughtful
unending_me
Пробую згадати всіх людей,яких ненавиджу.Згадала лише 14.
Мало?
Причини,чому я ненавиджу себе:
-моя зовнішність,
-мій голос,
-те,як багато я говорю,
-песимізм,
-компромісність,
-те,як сильно я туплю,
-некомунікабельність,
-довірливість,
-емоційність,
-імпульсивність,
-трусішество,
-невміння згадувати слова укаїнською (серйозно,трусішество?а ю кідін мі?),
-невчасність,
-лінь,
-безвідповідальність,
-мій зріст,
-брехлвість,
-ревнощі,
-меланхолічність,
-відсутність будь-яких таланів.
-відсутність сили волі,
-слабкість,
-банальність,
-форма моїх нігтів,
-відсутнісь будь-якого смаку,
-невміння розбиратись в людях,
-невміння спілкуватись з людьми,
-егоїзм.

список неповний.

Трава.
unending_me
Повільно перетворюю ЖЖ на сопливий щоденник.
Повільно перетворюю себе на те,чим вони хотіли б мене бачити.
Повільно перетворюю життя на якесь сумнівне кіно.
23 укуси комарів.
6 подихів тепла.
Пара вбивче-ностальгічних пісень.
Два квадратні метри райкомівської трави і самий любімий чєлавєк.
Фотокабінки.Мріючи.
Розлюбивши його остаточно.
Чухаюсь вся.
Все буде добре,бо ми ж,врешті,не гірші від них.

'you'
unending_me
it feels like i should change.
like i should start  wearing high-hills and stop trusting people.
like i should stop calling u 'you'.u're not my 'you'.
and i dunno,who's gonna be my new 'you'.
it feels like i gotta find a reason.a reasonable reason.
and 'dying is painful' is not a reasonable one,sorry.
i gotta find my 'you'.
coz i'm sick of waiting and i'm sick of pointless words.
i wanna be new.

?

Log in

No account? Create an account